Пам'ять про небо

Блоґ: Анастасія Дяченко

Пробач, я згадую тебе
Ночами тими безсонними,
Тай це колись таки мине
Й думки стануть свободними.

Я слухаю на самоті
Слова, що були сказані між нами,
Мені вже не можливо віднайти
Ті дні, що не були немов роками.

Я розумію, як це прикро,
Що не створили нас похожими,
Але подумай, чи б було
Так добре нам коли у двох були стривожені.

Навіщо ми зробили це,
Чи то було так треба…
Чи хто сказав не те слівце,
Що зруйнувало наше небо.